О боже мій, міста великі
і згубні, й згублені, і грізні;
вони, як полум'яні ріки,
надію спалюють навіки,-
і так минають їхні дні.
Там тяжко й трудно люди животіють,
настрашені, мов орди дикунів,-
їм тісно в норах стемнених домів;
а навкруги твій простір заяснів,
вони ж про це не знають і не мріють.
Попідвіконню там зростають діти
без просвітк...