Нудьга без краю, серце гасне;<br />
Сном перекинулась весна,-<br />
Її не знав я... літо красне<br />
В тюрмі за нею промина.

Заліза вічні наді мною...<br />
Гнітить мертвота... сум та сум...<br />
Вагуча пітьма пеленою<br />
Щораз ляга на скутий ум.

Та все любов’ю б’ються груди;<br />
Бажав би віки працювать,<br />
До миру кличучи, щоб люди<br />
Людей спішили розкувать!