Тихая ніченька, ніч чарівниченька<br />
Землю вкриває.<br />
Князь наш яснесенький — місяць повнесенький<br />
Лагідно сяє.

Он усміхаються, в хмарки ховаються<br />
Зірки злотисті.<br />
В тінях заховані, сплять зачаровані<br />
Квіти барвисті.

Купами темними, сумно-таємними<br />
Верби схилились.<br />
Спить люд замучений, горем засмучений —<br />
Всі потомились.

Радість хвилинную й працю невпинную<br />
Нічка приспала,<br />
З ними й жахливую долю зрадливую,—<br />
Бодай не встала!..

1906