В темний вечір зим холодних,<br />
В парту кинувши книжки,<br />
Ми збирались коло грубки<br />
Слухать нянині казки.

Надворі було хуртеча<br />
Та метелиця мете;<br />
За ворітьми коло вікон<br />
Сніг горбами наросте;

По задвірках крутить вітер,<br />
Аж віконниці риплять;<br />
А у нас у грубці дрова<br />
І палають і тріщать.

От ми й кинемось на шию<br />
Нашій няні, щоб вона,<br />
Няня мила та хороша,<br />
Розказала нам, що зна,

Про Івашечка, про відьму,<br />
І про пекло, і про рай...<br />
І почне писати казка,<br />
Тільки слухай — не зівай!