Невільник, вперше я радію цій неволі:<br />
Про тебе думаю — не криє думки мла;<br />
Дивлюсь, і жодна тінь не тьмить мені чола;<br />
Люблю тебе, проте не мучать серця болі.

Не раз за щастя мав я пустощі сваволі,<br />
Уява молода не раз мене пекла,<br />
Краса, що зрадою наповнена була,-<br />
I що ж! Я проклинав дари солодкі долі.

Зустрів і вроду я високу, неземну,<br />
Як плакав, як палав, яка була тривога!<br />
Хто зна, коли тепер про неї й спом'яну.

З тобою тільки в рай веде мене дорога!<br />
Як богом послану, люблю тебе одну,<br />
Хвала тобі, що ти мені відкрила бога!



Переклад М. Рильського