Тяжким хрестом лежать шляхи,<br />
Ясні в ночах, вони сліпі вдень:<br />
Рамено — з заходу на схід,<br />
Рамено — з півночі на південь.

І так розп'ята — віки,-<br />
Вогонь буття не загасила.<br />
Невичерпаний дух який!<br />
Яка непереможна сила!

Гноблять, калічать, труять рід,<br />
Ворожать, напускають чари,-<br />
Здається, знищено вже й слід,<br />
Лиш потурнаки й яничари.

І ось — Стефаник і Куліш,<br />
Ось — Коцюбинський, Леся — квіти<br />
Степів страждальної землі,<br />
Народу самостійні діти!

А то підземно загуде<br />
Вулканом націй ціла раса,<br />
І даром божеським гряде<br />
Нам Прометеїв дух Тараса.