— На зло судьбі ревнивій, заздрій
Помрем разом! Чи є в вас настрій?
— Боронь нас, Боже, від гріха! — Гріха нема. Вквітчавши скроні,
Помрем, як у "Декамероні".
— Чудний коханець... Ха-ха-ха! — Коханець з мене непоганий
I, може, навіть бездоганний.
Як хочте, разом помремо! — Ви, справді, вмієте кохати,
Але незгірше й насміхати...
Та краще вже помовчимо. Отак Тірсіс і Дорімена
Рядком, рамено до рамена,
Сиділи в парку, де глухі Сміялись фавни. I даремно
Відклали смерть таку приємну
Чудні коханці... Хі-хі-хі!