Выхожу один я на дорогу...
М. Ю. Лєрмонтов
Не забуду вечора хрусткого,
Інею й тоненького льодку,
Коли сам я вийшов на дорогу,
Ніби вперше на своїм віку.
О, які були великі зорі,
Як синіло й склилось навкруги!
У падучім кожнім метеорі
Бачились незнані береги.
Так ото хотілося блукати,
Серце так стискалося мені,
Як від хати бризнули до хати