Не все як слід в житті у мене склалось...<br />
А зрілість до минулого зірка,<br />
Бо те, що морем в двадцять літ здавалось,<br />
Водиці жменя — після сорока.

Вже молодість минула сонцелика,<br />
Було вже стільки пройдено доріг,<br />
Коли дізнався, що життя — велике,<br />
Але короткий у людини вік.

Раніше я про підсумки не думав,<br />
Далекими здавались ті часи.<br />
А нині бачу з гіркотою й сумом:<br />
Не все, що б зміг, поклав на терези.

Вітчизно, я в боргу перед тобою.<br />
Щодень жертовно жити не зумів:<br />
Де мав мовчати, поспішав з хвальбою,<br />
Де міг кричати, тамував свій гнів.

Я, може, й заслужив твоїх докорів,<br />
Але засвідчу сивиною скронь,<br />
Що був з тобою у смертельнім горі,<br />
Ішов за тебе у жахкий вогонь.

Я спопелілим був наполовину, —<br />
Тож відкидаю сумніви і страх:<br />
Якщо й не подолав усі вершини,<br />
То гідно вмерти — ще в моїх руках.