В ніч, як острах суєвірний<br />
Серце холодом різне<br />
Або гострий сум безмірний<br />
Смертним духом повійне,

Мир тоді — німа пустиня,<br />
Безвідрадная тюрма,<br />
Де марнується святиня,<br />
Де сердець і душ нема.

В час такий бажанням диким<br />
Вся душа моя тремтить,<br />
Щоб всевладним, дужим криком<br />
Смертну тишу розбудить...

1909