Наснилося, з розлуки наверзлося...
Наснилося, з розлуки наверзлося...
Наснилося, з розлуки наверзлося,<br /> з морозу склякло, з туги — аж лящить.<br /> Над Прип'яттю світання зайнялося —<br /> і син біжить, як горлом кров біжить.<br /> Мов равлики, спинаються намети,<br /> а мушля в безсоромності цноти<br /> ніяк не знайде барви для прикмети<br /> твоїх надсад, твоєї німоти.<br /> І шклиться неба висліпла полуда —<br /> Тверда труна живих, як живчик, барв.<br /> Бреде зоря — сновида і приблуда —<br /> Одержаний задурно щедрий дар.<br /> А човен побивається об здвиги<br /> Повсталих хвиль, твердих, немов стовпці.<br /> ...Підтале чорноводдя зелен-криги<br /> займається світанком на щоці.