Над озерами, річками,<br />
На полянах лісових,<br />
На стрімких високих горах,<br />
На просторах степових, —

Де лише сіріє стежка<br />
Або вкрився збіжжям лан,<br />
Скрізь розкидались оселі<br />
Наших прадідів слов'ян.

Оселялись цілим родом:<br />
Що людина, як одна?!<br />
Кревні люди — рід складали,<br />
Кревні роди — племена.

Наймудріший і найстарший<br />
Цілим родом керував,<br />
Видавав щодня накази,<br />
Правив, милував, карав.

Кожне плем'я мало князя,<br />
Князь судив, водив на бій,<br />
Першим був він у відвазі<br />
І у мудрості своїй.

А коли ставав нездатним<br />
До ладу і боротьби,<br />
Віче іншого на князя<br />
Вибирало без журби.

На річках, високих горах,<br />
Серед багон і болот<br />
Городи, міцні твердині<br />
Будував собі народ.

Коли ворог йшов війною,<br />
Метушилось все, як рій,<br />
Замикалися ворота,<br />
Починався лютий бій.

Бились, кидали каміння,<br />
Крізь баркан окріп лили,<br />
Попіл сипали у очі,<br />
Гострі кидали коли&hellip;

&hellip;Ось і ворога відбито,<br />
Все минуло: гнів і жах&hellip;<br />
Кревні плачуть над борцями,<br />
Що звалилися в боях.

І дають їм у могилу<br />
Зброю, вбрання і харчі,<br />
Щоб вони не знали лиха,<br />
На тім світі живучи.

На сумних могилах тужать<br />
І справляють тризну там<br />
І несуть на сизі гори<br />
Жертви праведним богам.

Але все поволі, тихо<br />
Тоне в річці забуття,<br />
І на березі зеленім<br />
Квітне радісне життя&hellip;

На луці палає ватра,<br />
На луці ідуть танки.<br />
Тут в вінках цвітуть дівчата,<br />
Там співають парубки.

В цю таємну ніч Купала<br />
В лісі папороть цвіте,<br />
Розцвітає, обсипає<br />
Цвіт-проміння золоте.

Промовляє звір до звіра.<br />
Хто підслуха мову їх,<br />
Хто у лісі найде квітку —<br />
Найде скарбів цілий міх.

А пісні все далі ллються,<br />
Вже поблідли і зірки,<br />
А ще огнища палають<br />
І мережаться танки.

На кийки стоять схилившись<br />
Бородаті віщуни<br />
І розказують, що буде<br />
І з якої сторони.

Роздають недужим зілля,<br />
Щось шепочуть і плюють&hellip;<br />
Сих водою напувають,<br />
Тим камінчики дають.

І здається, з лісу вийшов<br />
На узлісся сідловик.<br />
Став, заслухавсь, задивився&hellip;<br />
Стрепенувсь і знову зник.

І здається, щойно бігли<br />
Тут русалки польові<br />
І розсипали зі сміхом<br />
Самоцвіти по траві.

Але схід зайнявся сонцем,<br />
Хмари в золоті, в огні&hellip;<br />
І самотньо одцвітають<br />
Зблідлі ватри вдалині.

***