Найтонша ватра не згаса<br />
під небесами,<br />
немов тримає небеса<br />
у тьмі над нами

лише вона. Одним одна.<br />
Тому й тримає.<br />
І є печаль, і є вина,<br />
й злоби немає.

Але нема і доброти<br />
і вже не буде.<br />
Бо ватра ця із темноти<br />
не вскочить в груди.

І не розпалить більше нас,<br />
ми с-славно гаснем,<br />
бо ж був і в нас Великий Князь,<br />
був Сонцем Ясним.

Затонко, ватерко, гориш.<br />
Заостро, фрілко.<br />
Стримиш у грудях ніби ніж —<br />
в моїх замілко.