Тарасові Мельничуку

над косовом сміється білий сип<br />
яка заанґажована принада<br />
а ти його прийми і вознеси<br />
рожденний акы азъ во чреві ада

це алергія на звіриний крик<br />
загубленого колеса в баюрі<br />
це плаче серед паші вільний бик<br />
сопе коняка загнана в алюрі<br />
і я сопу і сохнуть три хрести<br />
і під кущем похована корова<br />
і гріш як вірш у пазусі хрустить<br />
і коло призьби мліє казанова<br />
нова коза пробачте<br />
ліс чуток це обіграє<br />
але вшистко єдно<br />
змії що заховалася в куток<br />
і зайцеві що кривиться єхидно<br />
показуючи зуби як кістки<br />
примруживши ячмінні оченята…

…візьми хоч груду і щосили кинь<br />
в лице мені бо лишусь непочатим