Спить мій малесенький, спить мій синок...
Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно,
Б'ється і стука у наше вікно... Геть, розбишако, в далекі степи!..
Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів...
Мабуть, заснуть під намет полетів... Холодно зараз в лісах і лугах —
Все потонуло в глибоких снігах. Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,
Затишок хочуть собі відшукать. Ось, вони вгляділи, кущик стоїть, —
Годі! Давно вже лисичка там спить. Кинулись знову кудись на грядки —
Ой, там ночують сьогодні вовки. Краще ви в поле біжіть, за лісок...
Знайдете там ви соломи стіжок — Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки,
щоб не знайшли вас голодні вовки... Спи ж, мій малесенький, годі гулять...
Зайчики білі давно уже сплять.