Над Дніпровою сагою<br />
Стоїть явор між лозою,<br />
Між лозою з ялиною,<br />
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,<br />
Яворові корінь миє.<br />
Стоїть старий, похилився,<br />
Мов козак той зажурився,

Що без долі, без родини,<br />
Та без вірної дружини,<br />
І дружини, і надії<br />
В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся<br />
Та в Дніпрові скупаюся. —<br />
Козак каже: — Погуляю<br />
Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною<br />
Та гнучкою лозиною,<br />
Мов дівчаточка із гаю<br />
Вихожаючи співають —

Повбирані, заквітчані<br />
Та з таланом заручені,<br />
Думки-гадоньки не мають,<br />
В'ються-гнуться та співають.

24 червня [1860 С.-Петербург]