холодним вогнем,<br />
Осінь чужа і зайва.<br />
Часом лиш вітер знайомий дихне —<br />
Роздмухать осіннє сяйво.

Вітер знайомий, мов зовсім свій,<br />
Рідний, херсонський сказати б.<br />
І увижається день степовий,<br />
Сад і Синюха, і мати.

Батько засмучений, мудрий дід,<br />
Любі брати мої...<br />
Де ви?<br />
Осінь і осінь. І гасне слід.<br />
Над хвилями тільки — меви.

1951