Над Атлантиком
Над Атлантиком
холодним вогнем,<br /> Осінь чужа і зайва.<br /> Часом лиш вітер знайомий дихне —<br /> Роздмухать осіннє сяйво.
Вітер знайомий, мов зовсім свій,<br /> Рідний, херсонський сказати б.<br /> І увижається день степовий,<br /> Сад і Синюха, і мати.
Батько засмучений, мудрий дід,<br /> Любі брати мої...<br /> Де ви?<br /> Осінь і осінь. І гасне слід.<br /> Над хвилями тільки — меви.
1951