Погас мій зір, і все для мене тьмою вкрите,<br />
I маю я талант, не вжитий ще, один:<br />
Смерть — хоч моя душа хотіла дати чин<br />
Своєму Панові і добрий звіт зложити,

Щоб він не докоряв: "Коли не дано зріти,<br />
Чи вимагає Бог трудів?" — з імли глибин<br />
Питаю я. Але Терпливість навздогін<br />
Цій скарзі шле свої цілющі заповіти:

"Робіт людини всіх і хисту в жоден час<br />
Не потребує Бог, і служать ті найкраще,<br />
Яким Його ярмо м'яке і не томляще.

Він — володaр. Тьми тем зове Його наказ,<br />
На суходолі мчать вони, на океані,<br />
I служать також ті, які стоять в чеканні".

Перекладач: Михайло Орест