На пута суворі,<br />
На гомін привабливий бала<br />
Степи неозорі<br />
Украйни вона проміняла.

Та півдня палкого<br />
Собі залишила приміту<br />
Серед крижаного,<br />
Серед невблаганного світу

Як ночі Украйни<br />
У сяєві зір таємничих,<br />
Доховують тайни<br />
Слова її уст чарівничих.

Як обрії сині —<br />
Очей її полиск і сяння,<br />
Як вітер пустині —<br />
Жагуче її милування.

I стиглістю сливи<br />
Рожеве обличчя зоріє;<br />
I сонце пестливе<br />
У кучерях їй золотіє.

I, молячись щиро<br />
За прикладом рідного краю,<br />
Незайману віру<br />
У серці дитячім плекає.

Як люд її рідний,<br />
Не жде від чужинця опори;<br />
Безмовно і гідно<br />
Терпuть і знущання, і горе.

На погляд зухвалий<br />
Не займеться враз потаємно;<br />
Звикає помалу,<br />
Зате й не розлюбить даремно.

Переклад М. Зерова