Що за гук та гомін<br />
понад шляхом чути?<br />
Йдуть худі й голодні,<br />
зморені від скрути.

Тягнуться по світу,<br />
дикі гуси наче.<br />
Хто на них погляне,-<br />
з розпачу заплаче.

Прощавай, вітчизно!<br />
Дальня путь нам ляже.<br />
Злидні гонять з дому,<br />
бідність зашморг в'яже.

В'яже бідність зашморг<br />
на нещасні шиї.<br />
Скільки вас загине<br />
в світу веремії?

За життя мізерне,<br />
за платню нікчемну<br />
ви йдете на муку,<br />
працю під'яремну.

Ниють хворі ноги,<br />
втомлені до краю.<br />
Світу я не бачу,<br />
як про вас згадаю.

Наболілі руки,<br />
очі сумовиті,<br />
Золотий мій люде,<br />
що ти маєш в світі?

Маєш в світі досить<br />
дорогої долі,-<br />
голоду й морозу<br />
зазнаєш доволі.

Ситий слізьми й жовчю,<br />
вбраний в лахи й лати,<br />
на камінні мусиш<br />
замість ліжка спати.

Це тобі за вірність,<br />
за труди безсонні,<br />
люде мій, готують<br />
мари похоронні.

Хай готують мари,<br />
але бог накаже —<br />
і тоді наш ворог<br />
сам на мари ляже.

1884