На полі
На полі
Блиснули вже коси, упали покоси,<br /> Рядками снопи полягали;<br /> Під сонцем пекучим із лихом гнітючим<br /> У полі усі працювали.
Ні пісні, ні слова — затихла розмова:<br /> Вся сила пішла на роботу;<br /> З обличчя, як сльози, течуть на покоси<br /> Струмочки гарячого поту.
Вже сонечко нижче і вечір вже ближче —<br /> Не роблять потомлені руки:<br /> Зійди, нічко, тихо, сховай усе лихо,<br /> Вкрий груди, наболяні з муки.
І ніч наступає, пливе-випливає<br /> І сяє сріблом місяченько...<br /> Вже край і роботі... Забувши турботи,<br /> Сплять батько і доня, і ненька.
Зірки ж серед ночі, як божії очі,<br /> З високого неба сіяють.<br /> Тихесенько-тихо на людськеє лихо,<br /> На стомлений люд поглядають...
1882