1.
Хоть Купало, хоть Лопушник, але це є справедливий Іван.
Відьми вночі на раду скликає, мушками світить перед русалками, рікою вінки долів пускає, лісами любість підкидає.
Та полонинами ’д газдам присідається.
Нашіптує Іванові Шепитарюкові у стаї при ватрі на полонинці на волоськім боці.
– Зійдик-ко, тезку, на ляцький бік у село ід своїй газдині, бо тот ревізор білявенький не годен через ню ...