В житті робив ти свій перший крок,
сьогодні в школу йдеш на урок. А що ідеш ти, то робиш кроки, —
отак і вийдеш у світ широкий. І раптом думка поміж думок:
а що за слово цей самий крок? Тут щось цікаве таїтись може,
бо й слово кроква на нього схоже! Та слово, друже, знань вимага,
в болгарській мові є крак[1] — нога. А в білоруській є слово крочыць,[2] —
уже й не треба мізки морочить. А як відкрились нам крок і крок, —
тоді звідкіль же російське шаг? Згадай тут відстань, ту, на яку ти
ногою можеш вперед сягнути — один раз ступиш — один і сяг,
а сяг прадавнє дало нам — шаг. Отож і справді кінець мороці.
А що потрібно на кожнім кроці? На кожнім кроці — знання, знання,
інакше йтимеш ти навмання.