Під жарти й сміх у легкому розгоні<br />
Вже немалий одміряли кусок...<br />
Крутіше схил, затриманіше крок...<br />
Уся гора у соняшному дзвоні...

Все вище ми — і ось уже на Боні<br />
Невтомний наш і радісний гурток...<br />
Який простір! До обрійних хмарок<br />
Лежить окрес, неначе на долоні.

Крем’янець ось, як бачить його птах...<br />
Там — села скрізь, розгублені в полях,—<br />
Як рясно їх садами хтось обмаїв!..

А в далині очам зазолотів<br />
Четою глав розсвічений Почаїв,<br />
Повстаючи з-за синяви лісів.

Прага, 1930