Муза до мене прийшла на світанні —<br />
В час, коли гаснули зорі останні.

Руку мені на рамено поклала<br />
І прорекла: "Наче в муках Тантала,

Твориш ти й твориш, вигадливий сину, —<br />
Все про князів, козаків, батьківщину.

Знаю, що трудишся кожної ночі,<br />
Красні слова, променисто-пророчі,

Мовби зубилом, карбуєш гранчасто,<br />
Жаром надхнення випалюєш часто.

Славиш ти волю, події минулі,<br />
Меч харалужний і панцир, і кулі.

Знаю, тебе завойовницька Спарта<br />
В лави гоплітів просила б за барда.

Годі про давнє! Конає сучасне.<br />
Бою вогонь то спахає, то гасне.

Що ж ти, герольде правдивої правди?<br />
Може просодії ще не добрав ти?

Чуєш? Волають заковані в диби.<br />
Але й палають живі смолоскипи:

Право боронять і мову боронять,<br />
Гнівно руйнівну неправду полонить.

Де ж твоя участь, гучний правдоносче?<br />
Що в цьому світі для тебе дорожче —

Звага свободи чи леза відчаю?<br />
Чуєш? На битву!"<br />
Я вже вирушаю!

1981