Блукав і світу білого не бачив,<br />
на велелюдді, як у пущі, жив.<br />
Але почув не шепіт – легіт наче:<br />
"Згадай мотив".

І ти згадав мотив.

Все, що невірні сльози навертало,<br />
поникло враз, бо ти збагнув тоді,<br />
що не його – тебе було замало<br />
йому у дні і ночі молоді.

Як він звучав у ті веселі роки?<br />
Де літував? А де він зимував?<br />
А повернувсь, відбувши повні строки,<br />
з яких потоків і з яких отав?

Хтось возвістив про нього, боже правий,<br />
хтось навертає леготом: "Лети…",<br />
послухавши потоки і отави,<br />
повіривши у зірку сироти.

Але чому ж ти посмутнішав нині?<br />
І легіт милосердний не пройма<br />
тебе у зраді, ніби у гордині,<br />
якій ні краю, ні кінця нема.