Мою смереку хто послав на муки?
Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід.
І пада сніг з її колючих віт
на голову мою. В порожню сутінь
ховаю погляд… Хай порветься нить
одвічна.
Вже не попіл калатає,
а сніг…
Але вини не відчуває
душа. Прощення ні в кого просить.