Над річкою над Опором
Долина зацвіла,
Біля річки на долині
Самотня могила.
Над могилов Бескид гордий
Недвижимо чає
І, мов дитя, раменами
Курган обнимає.
А одвічні ліси, бори
Вершки нахиляють
І могилу, мов стареньку
Матір, осіняють.
Тихо, глухо доокола,
Як в дворищах суму,
Рек би-сь, що там душі снують
Таїнственну думу.
Лиш хвилями слезков кане
Грустная ялиця,
Мов то плаче, вічно плаче
Над гр...