Між горами, в долині,<br />
Єсть озеро Вітрів,<br />
Живуть там світлі тіні<br />
Прозорих вечорів.

Як тільки сонце згасне<br />
На схилі синіх гір,<br />
Вони в танку прекраснім<br />
Ідуть під бренькіт лір, —

У келихах криштальних<br />
У них мережки снів,<br />
Веселих і печальних,<br />
Для вільних і рабів.

Стихають вітри бурні,<br />
І тихий плескіт хвиль<br />
Співа пісні безжурні,<br />
Пісні ясних весіль;

Я серцем чую співи<br />
Чарівних берегів<br />
І вірю в сни щасливі,<br />
І в озеро Вітрів!