Мишача рада
Мишача рада
Задумала Мишва вчинить велике діло,<br /> Щоб слава загула про них<br /> По всіх усюдах, щоб вдивило<br /> Не то людей — котів дурних.<br /> Мишей до біса назбігалось.<br /> Чимало й Пацюків зібралось,<br /> Старих і молодих.<br /> От в кухві тій, що з борошном стояла,<br /> Уся громада посідала —<br /> Розслухать, що і як.<br /> Найстаршенький Пацюк мовляє так:<br /> — Оце зібрались ми, панове громадяни,<br /> Про от що розсудить:<br /> Пора б і Мишам в світі жить<br /> Так, як живуть усі миряни.<br /> А для того нам треба положить:<br /> Щоб був порядок в кожнім ділі —<br /> Збирати раду щонеділі…<br /> Чи так, чи, може, як?.<br /> — Розумне діло! Так, то й так!.-<br /> Гукнула разом вся громада.<br /> — А щоб була доладна рада,-<br /> Старий Пацюк кричить,-<br /> Закон постановить:<br /> Пускать на раду всіх хвостатих,<br /> А куцих не пускать,<br /> Бо хто бував в руках проклятих,<br /> З того добра не ждать!<br /> Чи так? Рішайте, коли чули!.<br /> — Так тому й буть! — усі гукнули.-<br /> Так!. Куцих не пускать!.-<br /> Мишва таку приміту знає:<br /> У кого довший хвіст — той розум більший має<br /> А хто свій хвіст ізбув,<br /> Той дурнем всюди був —<br /> Чи то в якій-небудь пригоді,<br /> Чи на війні, чи у поході.<br /> От через тиждень, в темну ніч,<br /> Справдилась Пацюкова річ:<br /> Була між ними перша рада.<br /> Зібралася як слід уся громада;<br /> Посіли, гомонять…<br /> Аж гульк — і куций є між ними…<br /> Ну що його робить з дурними?<br /> Ну як утерпіть — не сказать?.<br /> Пацюк углядів молоденький —<br /> Та зараз дядька штовх тихенько:<br /> — А що ж се,— каже,— як се так?<br /> Відкіль се взявся неборак?<br /> Чому ж йому ніхто не вкаже?<br /> Та се вже, справді, сором, глум!.<br /> — Цить, язикатий! — дядько каже.<br /> Бо то ж мій кум…<br /> 1863.