Минають дні, минають ночі...
Минають дні, минають ночі...
Минають дні, минають ночі,<br /> Минає літо; шелестить<br /> Пожовкле листя; гаснуть очі,<br /> Заснули думи, серце спить,<br /> І все заснуло. І не знаю,<br /> Чи я живу, чи доживаю,<br /> Чи так по світу волочусь,<br /> Бо вже не плачу й не сміюсь...
Доле, де ти? Доле, де ти?<br /> Нема ніякої?<br /> Коли доброї жаль, боже,<br /> То дай злої, злої!<br /> Не дай спати ходячому,<br /> Серцем замирати<br /> І гнилою колодою<br /> По світу валятись.<br /> Л дай жити, серцем жити<br /> І людей любити,<br /> А коли ні... то проклинать<br /> І світ запалити!<br /> Страшно впасти у кайдани,<br /> Умирать в неволі,<br /> А ще гірше — спати, спати<br /> І спати на волі —<br /> І заснути навік-віки,<br /> І сліду не кинуть<br /> Ніякого: однаково —<br /> Чи жив, чи загинув!<br /> Доле, де ти? Доле, де ти?<br /> Нема ніякої!<br /> Коли доброї жаль, боже,<br /> То дай злої! злої!
21 грудня 1845 В'юнища