Чому не посміхаюся,<br />
Від чого чуюсь хворою?<br />
Тому, що зачекалася<br />
На того, що за горами.

Не осені тужні дощі<br />
Обсіли мене зморами,<br />
Лиш тільки туга у душі<br />
За тим, що десь за горами.

Він дарував мені стрічки<br />
І ніби ще учора ми<br />
Були, мов двоє потічків,<br />
Тепер закуті горами.

Татуньо гонить за поріг,<br />
А подруги розмовами<br />
Мене картають за мій гріх<br />
Із тим, що десь за горами.

Але весна вдихне життя<br />
У зимнє поруйновище,<br />
Народиться моє дитя<br />
З очима, як у того, що...