Мій дід вівчарив,<br />
Про війни гуторив із зятем,<br />
Вірив у чари<br />
Й до чарки був завзятий.

Викохав чотирнадцять дітей<br />
І чимало худоби.<br />
А житло мав просте —<br />
Колибу собі вподобав.

Любив тесати,<br />
Любив боднарити,<br />
Робив дід сани,<br />
Граблі, колеса…<br />
Не міг навіть коня вдарити —<br />
Таку мав душу звеснену.

Любив і вмів усе мій дід.<br />
Без праці й хвилини не жив би.<br />
Та не любив, коли внуки йшли у світ<br />
І поверталися в гори чужими.