ми – крапельки ртуті на рівному полі<br />
на сірій безмірній пустій площині<br />
рухливі прудкі досконалі і голі<br />
котитись навчились а жити – ще ні

щенячі забави щоночі щоднини<br />
тваринна захланність звірячий запал<br />
хоч крапелька кожна – це майже людина<br />
і світло тремтливе відлите в метал

але проступають пророцтва забуті<br />
і стеляться світом зневіра і страх<br />
а ми розтікаємось краплями ртуті<br />
по мінних..<br />
по мінних..<br />
по мінних полях