Без дороги-сліду мчить мене Мерані.<br />
Сивий ворон карка в чорному тумані.<br />
Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані,<br />
Сині мої думи ворону не знані.

Крилатий коню мій! по скелях, по яругах,<br />
Крізь хвилі й смерчі скороти мені<br />
Ці дні дороги, нетерплячі дні,<br />
І не жалій за втому свого друга.

Нехай свою Вітчизну я покину<br />
І друзів, батька-матір і кохану, —<br />
Де мла застане, чи де світ застане,<br />
Нехай мій дім там буде до загину.

Та лиш би зорям серце розповісти,<br />
Його таїну й стогін передчасний.<br />
Любові залишок віддати водам чистим,<br />
На Їхній плин віддатися прекрасний.

Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані,<br />
Сині мої думи ворону не знані.

Хай не ввійду я у Вітчизну милу,<br />
Хай серед предків не спочину в снах,<br />
І ворон мені викопа могилу,<br />
І вихор з плачем мій засипле прах,

Не сльози любої мені омиють груди —<br />
Дощі і роси випадуть з імли.<br />
І не скорбота рідних, а орли<br />
По мені клекіт клекотати будуть, —

Мчи ж мене, Мерані, за кордони долі,<br />
Сивий ворон карка у порожнім полі.<br />
Вершник твій, Мерані, ще не був в полоні,<br />
А рабом не стане навіть і на сконі.

Хай, роком проклятий, загину я від нього,<br />
Але не забоюсь меча його старого.<br />
Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані,<br />
Сині мої думи ворону не знані.

Не щезне, ні, духовний вічний дім,<br />
Пробудуть вічно хай початі мною гони,<br />
Будущний брат мій шляхом цим моїм,<br />
Зрівнявшись з долею, коня її обгонить.

Без дороги-сліду мчить мене Мерані,<br />
Сивий ворон карка в чорному тумані.<br />
Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані,<br />
Сині мої думи ворону не знані.



1970