…Мені приснилася весна<br />
З зеленим шумом і піснями,<br />
Земля, вся квітами рясна,<br />
Й Дніпро з розкішними лугами.

Я чув крізь грати солов’я —<br />
І серце він мені стривожив.<br />
І співом хтів одлунить я,<br />
Та голос мій ланцюг зубожив.

А він співав до забуття,<br />
І нашу камеру убогу<br />
Будив до справжнього життя —<br />
На вільну закликав дорогу…

Я раптом кинувсь до вікна,<br />
Побачив – ґрати із безодні,<br />
За ними ніч, зима сумна<br />
Й штики вартівників холодні.