І<br />
На чолі вінчик паперовий<br />
і хрест вощаний у руках<br />
Не усміхнуться чорні брови,<br />
хоч квітне усміх на устах.

В журбі васильки й рута-м'ята.<br />
Задумавсь ладан в синіх снах,<br />
і сумно-сумно пташенята<br />
квилять у неї в головах.

ІІ<br />
Убогий цвинтар і ворота, —<br />
та як побачить, як обнять?<br />
Встрягають ніжки у болото:<br />
весніє — журавлі летять.

Не розлучила матір з сином<br />
і невблаганно люта смерть —<br />
і він розцвів над нею крином,<br />
любов'ю сповнений ущерть.

1921. ПРОРОСТЕНЬ. 1919-1926. Київ, в-во "Слово", 1926, с. 30-31.