Спускає ніч серпанок свій таємний,<br />
Горять зірки, мов тихая любов,<br />
І світ страшний хова свій образ темний —<br />
На йому кров... усюди кров...

О ніч-збавителько пречистая, святая,<br />
В жалобу смерті ти його повий,<br />
Хай щезне він од краю і до краю,—<br />
Покрий його... навік покрий!..

Даремно все!.. бо образ той кривавий<br />
Не вкриє й ніч... Він тут... мовчи...<br />
І в пітьмі він малюється яскравий —<br />
І важко дихає вночи...

1907