Частина перша.
Пам'яті дочки-друга Волічки, якій обіцяла написати, присвячую.
1.
Швидше! Швидше!
О боже мій милий, хай уже кінчаються оці нестерпні останні хвилини перед від'їздом.
Усе вже почуто безконечно — усі добрі напутні слова, поради, застереження, побоювання. Навіщо їх так багато? Та ще при людях, при знайомих і незнайомих.
Може, щоб бачили, який уважний, добрий чоловік і батько? Ні, ...