1

Струни підтягни,<br />
Рівно вдар смичком,<br />
Вересень ясний<br />
Склиться над селом.

З дальніх роздоріж —<br />
Там, де синій дим,—<br />
Голубінь розріж<br />
Танцем золотим.

А тоді здіймай<br />
Шапочку стару:

Дай копійку, дай<br />
За веселу гру!

2

Рівно вдар смичком<br />
По людських серцях,<br />
Щоб ніхто кругом<br />
Не згасав у снах,

Щоб очам людським<br />
Розкривалась даль,<br />
Щоб сміялась їм<br />
Молода печаль,

Щоб лилась любов<br />
У безодній жбан,<br />
Щоб похилий знов<br />
Розігнувся стан.

3

Вересень ясний,<br />
Як нова весна,—<br />
Довгої струни<br />
Голосна луна.

Гей, усі в танець,<br />
Молоді й старі,<br />
Поки не кінець<br />
Переливній грі,

Поки сонце б'є<br />
У серця й уста,<br />
Поки в скриньці є<br />
Каніфоль густа.

4

Склиться над селом<br />
Сонячна твердінь,<br />
Ластівка крилом<br />
Розтинає тінь.

Далі, як вона!<br />
Не спиняй ходи!<br />
Осінь чи весна —<br />
Ти іди і йди.

І коли б забрів<br />
У незнаний край,—<br />
На новий мотив<br />
Скрипку наладнай.

5

З дальніх роздоріж —<br />
Мандри без кінця.<br />
Як блискучий ніж,<br />
Розтинай серця,

Як гримучий грім,<br />
Рокочи й гуди,<br />
В кожну хату й дім<br />
Не питай — іди!

Хай пісень твоїх<br />
Не збагне слухач,—<br />
Ти буди живих<br />
І по мертвих плач.

6

Там, де синій дим,<br />
Друг твій і сім'я,<br />
Та чужий ти їм<br />
І жага твоя.

"Струни наладнав<br />
На дивочний лад,<br />
Знявся й почвалав —<br />
Не прийде назад!

Тільки ледве чуть<br />
Невідомий звук..."<br />
Ти навік забудь<br />
Простягання рук!

7

Голубінь розріж,<br />
Розметай мости,<br />
Не питай, коли ж<br />
Відпочинеш ти,

Не шукай ніде<br />
Затишку й тепла,<br />
Бо сама прийде<br />
Опівнічна мла,

Бо останній крок<br />
І останній звук —<br />
І впаде смичок<br />
З похололих рук.

8

Танцем золотим<br />
Надь, пали і муч,<br />
Щоб зійтися всім<br />
В золотий обруч.

Щоб розквітла кров<br />
Живоносних ран,<br />
Щоб похилий знов<br />
Розігнувся стан,

Щоб ударив грім<br />
Із безодні хмар,<br />
Щоб орлом ясним<br />
Стрепенувсь бідар.

9

А тоді здіймай<br />
Шапочку стару:<br />
— Все життя віддай<br />
За безумну гру!

1930