Мабуть, неба лагода бузкова<br />
Не загасить дику охру скель,<br />
Так оце ти, Африко казкова,<br />
Видихаєш перегар пустель!

І торощиш тлумище зухвале —<br />
Хвиль правічних невгамовний вир.<br />
Темних тайн, що ти позаховала,<br />
Я шукати не збиравсь, повір.

Нежаданим і незваним, всує<br />
Я світ за очі мандрую по світах,<br />
За кормою вогник Ґарда Фуї*,<br />
А над щоглою кружля крикливий птах.

Охра скель перетліва на посинь,<br />
Тоне в хвилях берег Сомалі.<br />
Пригадалось — це ж сюди на осінь<br />
З України линуть журавлі.

__________________________<br />
* Маяк на одноіменному мисі.