Логанові луки
О, як ти, Логане, блищав,
Коли уперше тут назвав
Мене своєю Віллі мій!
О, скільки в нас було надій
Аж до сумного дня того,
Коли коханого мого
Позвав сурми воєнний гук
Від мене й Логанових лук!
I знову травень, знов тепло,
I все навколо зацвіло,
Свистять птахи, бринить бджола
Навколо кожного стебла,
I все радіє, скріз...