П. Тичині

Червонобоким яблуком округлим<br />
Скотився день, доспілий і тяжкий,<br />
І ніч повільним помахом руки<br />
Широкі тіні чорним пише вуглем.

Солодкою стрілою пізній цвіт,<br />
Скрадаю чися, приморозок ранить.<br />
Дзвенить земля, як кований копит.<br />
Зима прийде — і серця не обманить,

Все буде так, як писано в книжках:<br />
Зірчастий сніг, легкий на вітах іній<br />
І голоси самотні у полях.

Та й по снігах, метелицях поплине,<br />
Як у дзвінких, незміряних морях,<br />
Невірний човен вірної людини.

1929