Людина єсьм
Людина єсьм
Людина єсьм... Мене гнітуть слаботи;<br /> Я чую їх, несила ж утекти;<br /> Нікчемні мрії, суєтні турботи<br /> Скули кругом, мов ретязем кати.
Все враз порвать... Нема у грудях влади:<br /> Страшне життя, страшніша вічна тьма;<br /> Не жду я більш ні щастя, ні відради...<br /> Та хто зважа на доводи ума?
Жага взаємин та кохання в серці;<br /> Наново манять блага світові...<br /> Простіть мене, о мученики-мерці,<br /> Простіть мене, о страдники живі!
Стомився я... без сил, на півдороги,<br /> Украй побитий думами, стою;<br /> Молю в людей і ласки, і підмоги...<br /> Як сором стис головоньку мою!
Коли ж і де просвіток я поб,ачу?<br /> Чого ж мені в невольницькій глуші<br /> Ти не послав, о боже, на придачу<br /> Усіх незгід хоть рідної душі?
Людина єсьм... Жага любові в серці;<br /> Як одігнать замани [13] світові?<br /> Простіть мене, о мученики-мерці,<br /> Простіть мене, о страдники живі!
[13] — 3амана — принада, спокуса.