Любов і Страх
Любов і Страх
<blockquote>Світлій пам’яті її…</blockquote><br /> Як Данту, вічний образ Портінарі<br /> І, як Петрарці, сяяв Лаври слід,<br /> Мені зорить дівочий світлий вид<br /> У життєвому смертному розгарі.
З ним тінню легко промину я в парі<br /> Тоді, як піде вбогий людський рід<br /> До Судії і щастя і обид.<br /> На голос срібний і чіткий фанфари.
Там спинить ясний світ її очей<br /> І брязк мечів і дикий рев людей,<br /> Покличе в рай нічними жемчугами.
Почуєм Бога ми у небесах:<br /> – Дарую вам Я знов Любов і Страх,<br /> Живую землю чуйте під ногами.