Джмелі спросоння — буц! —<br />
лобами!<br />
Попадали, ревуть в траві.<br />
І задзвонили над джмелями<br />
Дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне сонце на тумані<br />
До проса випливло з води,<br />
Де на пташинім щебетанні<br />
Тинявся малиновий дим.

Лиш сонях спав, хоча й не мусив,<br />
І ось за те, аби він знав,<br />
Важкий ячмінь медовим вусом<br />
Бджолу за лапку лоскотав.

У картузах із парусини<br />
Комбайн комбайнові гукав:<br />
— То що ж косить?<br />
Воно — все синє!<br />
Де льон? Де небо? Де ріка?