Л.Мосендзові

Ти б дивувався: дощ і пізня ніч,<br />
А в мене світло і вікно наростіж.<br />
І знов думки, і серце у вогні,<br />
І гостра туга у невпиннім зрості.

Твоє життя — холодний світлий став<br />
Без темних вирів і дзвінких прибоїв,<br />
І як мені писать тобі листа<br />
І бути в нім правдивою собою?

Далеко десь горить твоя мета,<br />
В тяжких туманах твій похмурий берег,<br />
А поки — спокій, зимна самота<br />
І сірих днів тобі покірний шерег.

А в мене дні бунтують і кричать,<br />
Підвладні власним, не чужим законам<br />
І тиснуть в серце вогнену печать,<br />
І значать все не сірим, а червоним.

Бувають дні — безжурні юнаки<br />
Вбігають швидко, в дикім перегоні,<br />
Щоб цілий світ, блискучий і п’янкий,<br />
Стягнути звідкісь у мої долоні.

На жовтій квітці декілька краплин —<br />
Ясне вино на золотавім лезі<br />
І плине в серце найхмільніший плин:<br />
Далекий шум незроджених поезій.

Буває час: палахкотять уста,<br />
Тремтить душі дзвінке роздерте плесо,<br />
Немов хтось кинув залека листа<br />
І кличе десь — без підпису й адреси…

Життя кружляє на вузькій межі<br />
Нових поривів, таємничих кличів<br />
І видаються зайві і чужі<br />
Давно знайомі речі і обличчя.

В осяйну ж мить, коли останком сил<br />
День розливає недопите сонце,<br />
Рудим конем летить за небосхил<br />
Моя душа в червоній амазонці.

І вже тоді сама не розберу,<br />
Чи то мій біль упав кривавим птахом,<br />
Чи захід сонця заливає брук…<br />
Для тебе ж захід — завжди тільки захід!

Чергують ночі — чорні і ясні —<br />
Не від вогню чи темряви безодні,<br />
Лише від блиску спогадів і снів —<br />
Усіх ударів і дарів Господніх.

І в павутинні перехресних барв<br />
Я палко мрію до самого рання,<br />
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:<br />
Гарячу смерть — не зимне умирання.

Бо серед співу неспокійних днів,<br />
Повз таємничі і вабливі двері<br />
Я йду на клич задимлених вогнів —<br />
На наш похмурий і прекрасний берег.

Коли ж зійду на каменистий верх<br />
Крізь темні води й полум’яні межі —<br />
Нехай життя хитнеться й відпливе,<br />
Мов корабель у заграві пожежі.