Лисиця й виноград
Лисиця й виноград
Прибігла раз Лисичка у садок;<br /> Вподобавсь дуже їй привітненький куток —<br /> І гарно погулять, і любо подивиться,<br /> То тим, то сим там можна поживиться.<br /> Глядить —<br /> На тичках виноград висить,<br /> Густесенько, аж тички нахиляє.<br /> "От,— дума,— снідання смачне;<br /> Усяка ягідка неначе привітає,<br /> Неначе каже: їж мене".<br /> Та от біда яка: відкіль вона не гляне,<br /> Де не зопнеться — не достане;<br /> Облизує роток —<br /> Хоч би десяток ягідок.<br /> — Бач,— каже,— люди як хитрують,<br /> Неначе носом чують…-<br /> А на вершечку поравсь Горобець:<br /> Усюди він, проворний молодець,<br /> Примазаться уміє на дурничку,-<br /> На те вже вдавсь.<br /> Побачив він Лисичку<br /> І зараз обізвавсь:<br /> — Здоровенька була, Лисичко!<br /> Поласуй з нами, молодичко!<br /> А виноград же то який!<br /> У вашому гаю не виросте такий!.-<br /> Лисичка думає: цвірінькало ти сучий,<br /> Без тебе знаю я…— Ні,— каже,— нам не йде,<br /> Кислючий-прекислючий —<br /> Оскома нападе! —<br /> Розсердилась вона і подалась додому,<br /> Жалкуючи, що бігла по-дурному.
Так завидющий чоловік<br /> На брехні верне свій язик;<br /> Чого не втне чи не достане —<br /> Усе погане.<br /> 1892.