ЛЕВ І ПРОЛЕВ (ЛЕВ І ЦИГАН)

Іде циган по діброві<br />
(Десь лихе носило),<br />
При нім пара вареників,<br />
Люлька та кресило.

Чорний, темний, як та хмара,<br />
По лісі блукає:<br />
Іскривився, курить люльку…<br />
Аж Лев вибігає.

Вибігає, став, питає:<br />
"Хто ти, чорний враже?"<br />
"Скажи перше, хто ти, враже?" –<br />
Циган йому каже.

Стрепенув звір головою,<br />
"Я Лев", – промовляє.<br />
"Ти Лев собі, а я Пролев!" –<br />
Циган відвічає.

"Ходім битись!" – Лев говорить.<br />
"Та ходімо, враже!<br />
Тілько я ще не обідав", –<br />
Циган йому каже. –

Як даси чого поїсти,<br />
Трохи підкріпитись,<br />
Тоді піду із тобою<br />
В чисте поле битись!"

"Та нічого, – Лев говорить, –<br />
З тобою робити!<br />
Мушу тобі на закуску<br />
Хоч телицю вбити!.."

І кинувся межи стадо,<br />
Телицю вбиває;<br />
Шабатує пазурами,<br />
Шкуру іздирає.

Оббілував, як годиться,<br />
Сів коло телиці;<br />
А цигану дає шкуру<br />
І шле до криниці:

"Біжи, – каже, – до криниці,<br />
Та не забавляйся:<br />
Як набереш води повну,<br />
Бігцем повертайся!"

Пішов циган, не вертає,<br />
Сидить та й копає…<br />
Лев приходить. "Що ти робиш?" –<br />
Цигана питає.

"Таже бачиш, що я роблю:<br />
Криницю копаю!<br />
Що я тобі шкурлатами<br />
Все черпати маю?!

Принесу тобі криницю,<br />
Та й роби, що знаєш!"<br />
"Ну, небоже, – Лев подумав, –<br />
Добру силу маєш!.."

І нагнувся, сам за шкуру,<br />
Води набирає,<br />
А цигана за дровами<br />
У ліс посилає.

Пішов циган, не вертає,<br />
Тілько дуби в’яже…<br />
Лев приходить: "Що ти робиш?" –<br />
Циганові каже.

"Таже бачиш, що дубину<br />
Докупи збираю;<br />
Отак візьму усю разом<br />
Та й повириваю!.."

Подивився Лев могучий,<br />
Махнув головою:<br />
"Оце, – думає, – на лихо,<br />
Здибався з бідою!.."

Бере його до телиці<br />
Живо відсилає,<br />
А сам дуба молодого<br />
При землі ламає.

Зламав дуба молодого,<br />
На кряжі кряжує<br />
Та й, сердешний, нагадався,<br />
Що вогню бракує…

Приніс дрова та й гадає,<br />
Де вогню узяти.<br />
Але циган йому каже:<br />
"А що, Леве-брате?

Вдарим в камінь пазурами!<br />
Хто вогню добуде,<br />
То той у нас і без бійки<br />
Найсильніший буде!"

Пішли вони до каменя,<br />
Разом поставали,<br />
Як ударив Лев у камінь –<br />
Пальці позлізали…

Заревів Лев, підняв лапи,<br />
Лапи об’юшило!<br />
А наш Пролев добуває<br />
Губку та кресило.

Як ударив – скала ціла<br />
В іскрах загоріла<br />
І доразу суха губка<br />
Димом задиміла…

Ідуть вони до телиці,<br />
Вогонь розкладають;<br />
Розбатовують телицю,<br />
Стегна запікають.

Запікають тлусті стегна,<br />
Обід спорядили,<br />
Спорядили обід пишний,<br />
На двох розділили.

Посідали і балюють:<br />
Лев аж припадає;<br />
А що циган вже й наївся, –<br />
Решту розкидає.

А за ним голодні птахи<br />
Купами літають;<br />
Що розкине, поїдають<br />
Та розволікають.

Лев поглянув – його Пролев<br />
Вже й кісток не має,<br />
Лежить собі проти сонця,<br />
Живіт вигріває.

"Що, Пролеве, будем битись?" –<br />
Лев несміло каже.<br />
"Та вже ж битись, не миритись!<br />
Але чекай, враже:

Возьми перше стисни камінь –<br />
Як води добудеш,<br />
То тоді ти і без бійки<br />
Найсильнішим будеш!.."

Бере камінь Лев у лапи,<br />
Потряс головою;<br />
Як потисне… камінь тріснув,<br />
Сиплеться мукою…

"Видиш, враже, – циган каже, –<br />
Й води не добудеш!<br />
Та як же то ізо мною<br />
Боротися будеш?

Отак тисни, як я тисну" –<br />
Циган промовляє<br />
Та руками вареника<br />
Щосили стискає.

Заюшила сироватка…<br />
"Видиш, – циган каже, –<br />
Що вас двадцять таких левів<br />
Того не докаже!"

Та ще лучче вареника<br />
Перед Левом тисне!<br />
"Ану тепер, – каже циган, –<br />
Хто з нас лучче свисне?"

Підійнявся Лев могучий,<br />
Як на лапи стане,<br />
Та як свисне, та як клясне.<br />
Аж волосся в’яне!..

"Тепер я вже, – циган каже, –<br />
Тілько не дивися!<br />
А то й очі повилазять,<br />
І сам повалишся!"

Лев нагнувся, сплющив очі,<br />
Стоїть, ані писне…<br />
А той його ломакою<br />
Як під вуха свисне!

Зашуміло, загуділо,<br />
Й задзеленькотіло,<br />
І в очах стома свічками<br />
Запалахкотіло…

"Не чорти ж мені надали<br />
З тобою зчепитись…<br />
Ні, небоже, що вже хочеш,<br />
А не буду битись!"

"Е, боїшся, бісів Леве! –<br />
Циган став казати, –<br />
Неси, враже, шкуру грошей<br />
До моєї хати:

Тоді тілько я з тобою<br />
Миром помирюся…<br />
А не хочеш, то я зараз<br />
Із тобою б’юся!.."

Став, подумав Лев могучий:<br />
Нічого діяти!<br />
Коли хоче біда грошей,<br />
То тра біді дати…

Бере шкуру, йде за грішми,<br />
Повну набирає,<br />
Несе її за циганом,<br />
Аж чоло впріває…

Привів циган його в кузню<br />
Межи циганята.<br />
"Скидай, – каже, – Леве, шкуру,<br />
Ото моя хата!"

Лев скидає йому шкуру,<br />
Кузню оглядає;<br />
Аж циганя із-під вугля<br />
Штабу витягає.

Розпалилась тая штаба,<br />
Світить і біліє,<br />
Розсипає кругом іскри…<br />
Жаром червоніє…

"Що то, брате, за відміна?" –<br />
Лев почав питати.<br />
"А попробуй, – циган каже, –<br />
То сам будеш знати!"

Як вхватився Лев за штабу –<br />
Боже, твоя воле!..<br />
Завертівся, замотався<br />
Та кулею в поле!..

"Нехай же їм сто чортяків!<br />
Каже коло ліса. –<br />
Щоб минутку ще потримав,<br />
То б згорів до біса!.."<br />
14 апреля [1858].